Про автора

Оксана СМЕРЕКА-МАЛИК – за фахом філолог-романіст, за посадою – директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв. Лялькарка, писанкарка, поетеса.

Народилася Оксана Смерека в Бережанах на Тернопільщині, а росла у прикарпатському містечку Надвірна на Івано-Франківщині, яке і сформувало її тонке відчуття природи, народної пісні та звичаєвості, розуміння народних мистецтв. Це прочитується у її першій поетичній книжці «Три любові» (Львів, 1997, 2008), яка складається з трьох циклів-любовей: гуцульської (до рідного краю), французької (до прекрасної чужини, та, мабуть, до всього світу) і квіткової (до живого світу природи). Ці двомовні, українсько-французькі, поезії написані через призму національних традицій та асоціацій.

Тут є спокуса провести аналогію із ляльковими циклами, які умовно можна розділити також на три основні, хоч насправді їх більше. Найбільш яскрава і колоритна «Карпатія – дівки, газдині, молодиці» – це те, що пов’язує Оксану з її гуцульською любов’ю, де просто необхідне її відчуття народних архетипів. «Львів’янки – пані і панянки» – майже француженки, більш урбанізовані, вимагають елегантних пастельних кольорів. До речі, сукні цих городянок можуть слугувати моделями для творення сучасного одягу. До третього циклу входять «Пори року», «Маків цвіт», «Сни серпневого поля», «Лісова пісня» – всіх цих мавок умовно можна віднести до квіткової любові, тобто світу природи. Бо за стилістикою і духовною напругою Оксанин світ – єдиний і неподільний. Так само, як її творчість.

Словами - гагілками
Випишу
Великодньої любові
писанку…

Писанки творяться тільки до Великодня. Цей ритуал Оксана здійснює ось уже понад 20 років. І якби не роздаровувала їх друзям, то, напевно, сформувала б зараз ще й колекцію своїх писанок, з традиційними та авторськими візерунками.

Поезія також має свій час. Не записується щодня, а відкладається десь у кутиках пам’яті, поки не прорветься раптом циклом віршів якоїсь дощової неділі… Це, як з писанками, які можна розмальовувати в неділю.

Лялька з’явилась в Оксаниному житті навесні 2010 року. Першу ляльку створила в кінці березня, коли була запрошена на щорічну книжкову толоку у Миколаєві Дністровському, що була присвячена Уляні Кравченко. Вирішила поїхати з подарунком – і зробила ляльку Уляну, у стриманих полинових барвах, що найбільше пасували до аскетичного образу поетеси, сучасниці Івана Франка.

З тих пір її руки майже щодня пірнають у кошик з різнобарвними шматинками, обрізками тканин і полотна – що витягнуть, така й буде лялька. Оксана йде за матеріалом, його колір і фактура підказують образ. А ще – передає творам свій темперамент, свою кипучу енергію, їі ляльки динамічні, візуально рухомі. Майстриня створила каркасну ляльку-мотанку, поєднавши традицію та новаторство. Ось чому такі динамічні усі композиції. Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Стиль лялькарки – емоційний, бо оці цикли, композиції – творять свою ауру, своє інформативне поле. Авторка не ставить собі за мету дотримуватися, скажімо, якогось регіонального етнографізму. Вбрання та емоційний настрій її авторської ляльки творяться спонтанно, як і поезія, що несе в собі справжнє глибоке знання наших витоків.

Майстриня була учасницею:

ІІ Львівського фестивалю "Ляльковий світ"
виставок "Авторська ялинка-2010", "Мистецький вертеп"
фестивалю "Етнолялька-2011" (Львів)
фестивалю майстрів народного мистецтва "Україна! ЙоЙ" (м. Южне Одеської області)
благодійного Аукціону Мрій у Прем`єр Палаці (Київ)
міжнародного фестивалю майстрів народного мистецтва "Керамздвиг2011" (с.Опішня на Полтавщині)
виставки "Авторська ялинка-2011".

Персональні виставки:

2010 рік
- в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" (Київ)

2011 рік
- у Художньому ліцеї при ЛНАМ (Львів)
- в Палаці мистецтв музею "Дрогобиччина" (Дрогобич на Львівщині)
- в Музеї історії Надвірнянщини (Надвірна Івано-Франківської області)
- в Музеї гетьманства в Києві
- в Чернігівському обласному художньому музеї
- в Музеї писанки в Коломиї на Івано-Франківщині
- в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
- в Луганському обласному художньому музеї

2012 рік
- у Львівському музеї етнографії та художнього промислу
- в Волинському обласному краєзнавчому музеї в Луцьку
- в Художньому музеї Михайла Біласа в Трускавці
- Черкаському краєзнавчому музеї
- Івано-франківському обласному краєзнавчому музеї


Ляльки Оксани - у приватних колекціях в Україні, Польщі, Чехії, Росії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Канаді, США, Ізраїлі, Туреччині, Південній Кореї, у фондах НЦНК імені Івана Гончара в Києві, в музеях Києва, Чернігова, Коломиї, Дрогобича.

Спільно з черкаською майстринею Ларисою Теліженко на площі Ринок у Львові 30 квітня 2011 року створила 3-метрову ляльку-мотанку, що увійшла до Книги рекордів України.

І насамкінець – про професію. Мисткиня не протиставляє її творчості. Вона пам’ятає усіх своїх учнів, а за багато років педагогічної праці – це сотні облич, характерів, доль. Вірить, що й вони її не забули. «Нас пам’ятають ті, кого ми любили», каже вона. Усе поєднує любов, творчість можлива там, де є любов.

Надія МОРИКВАС
член НСПУ, кандидат філологічних наук